Ти вже зазирнув. Тепер заходь.
Тут немає глядачів. Сцена тут не головне – головне навколо неї.У PEND все відбувається за твоїм столом, біля бару, інколи на серветці, яку хтось залишив…Не помітиш, як станеш частиною гри.
Не шукай Компанію
Тут вона знаходить тебе сама. У кожної – свій образ, характер, правила. А що було між вами – лишається між вами.
Кажуть, він і досі приходить
Кажуть, він створив P·E·N·D house у 2005-му. Точно ніхто не знає. Він не підтверджує. І не спростовує.
На той момент він уже мав усе: прибутковий, але нудний бізнес, квартиру з краєвидом, дорогі авто, друзів, які вміли тримати язик за зубами…
Єдине, чого йому не вистачало – це місця. Не офісу, не ресторану, не клубу. Саме місця. Десь на Великій Васильківській, за важкими дверима, з червоним світлом і гарною Компанією. Місця, у якому нічого не треба пояснювати.
Тоді він його створив. P·E·N·D house.
Жодної вивіски. Лише чотири літери на дверях – P·E·N·D. Можливо, це чотири слова. Private. Evenings. Never. Discussed. Можливо, перші літери його прізвища – він не каже. Спитайте у Компанії. Вони теж не скажуть.
Двадцять років по тому він і досі приходить. Без розкладу. Завжди сам. Ніхто не знає коли. Але всі знають – коли він тут.
Якщо впізнаєш – кивни. Запросить до себе. Розмова для нього важливіша за келих. Хоча келих теж буде. Гарна Компанія – єдиний дрес-код, який тут має значення.
Я не запрошую друзів. Я залишаю двері відчиненими.
Двері відчинені
У кожного вечора свій характер
Кожен не схожий на інший. PEND не повторюється.
Те, що було за дверима, лишається за дверима. Хочеш — заходь.
Двері відчинені. Далі – за тобою.
Твій номер лишається між нами. Як і все решта.
У кожного вечора свій характер.
Сторінка в роботі
Тут не торгуються.
Сторінка в роботі
Кажуть, він і досі приходить
Сторінка в роботі